25.12.2019 17:18
for all
54 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Коли я буду щастя забувати...

Коли я буду щастя забувати,

Під тягарем буденних вічних справ,

Зумій мені зненацька нагадати,

Як ти мене замолоду кохав…

Коли ітиму вніч, де гаснуть зорі,

Під шкіру чорна темінь заповза,

Шепни, що ранок настає і в горі,

І зі сльози народиться роса…

Коли співатимуть хвали солодкі гімни

Реальність підміняючи мою,

Вкажи, кому ми просто так потрібні,

Хто нас підтримає не тільки у раю…

Спаси мене від лінощів і злості,

Байдужості, великих сподівань,

Додай роботи так, щоб аж до млості,

Щоб до оскоми, без аплодувань…

Дай впитися обіймами твоїми,

Твоїм теплом, розсудливістю слів…

Твоїми хочу бачити лише очима,

Іти шляхами лиш твоїх світів…

Коли я буду щастя забувати,

Цілунком до життя мене верни…

Ми всесвіт наш зуміли збудувати,

Байдужістю його не оскверни…


Добродій Ольга Іванівна цікавиться

  • Добродій Ольга ІванівнаМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.12.2019 16:59  © ... => Каранда Галина 

Дякую. Мені, чесно кажучи, теж воно спокою не дає. Треба виправити 

 29.12.2019 16:57  © ... => ВІКТОР НАСИПАНИЙ 

Дякую. 

 27.12.2019 00:58  Каранда Галина => © 

Чудово.
Тільки "скука" мені муляє... точно так можна українською? 

 26.12.2019 10:08  ВІКТОР НАСИПАНИЙ => © 

Гарно!