Два серця

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Два серця, кров червону женучи,

Палали дивом, подихом любові.

Цвіли травинки, мов вуста землі,

І маки розцвітали цвітом крові.

Жили два серця. У палких сльозах

Один за одним чулося зітхання,

Поклик… І біль. Але в малих очах Світилося міцне палке кохання.

Стріла турбот гадюкою повзла.

Серця втекли. Але прийшла недоля.

Вони б перетерпіли чашу зла,

Якби… Якби не трапилась неволя.

Востаннє нитку різати слізьми,

Чи то прощатися - наказ підступно пише.

Закрило більше меншеньке грудьми.

І документ черствий писала тиша.

- Ми не здамось, хоч вбийте.

- Без проблем.

Свистала пуля. Ворог правди й світу.

Не досягла. Самотнім журавлем

Злились серця, і впали… первоцвітом.

Кудойвив вітер тихий бір в сльозах.

Кричали роси тихо й журавлино.

Схилився кат. Й почув у пелюстках

Стукіт сердець, що злились воєдино.