12.01.2020 12:26
for all
66 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Тетяна Амеліна

Не закривай...

Діти - то найбільше, найщиріше, найцінніше щастя...

Прошу, молю тебе - не закривай

Моїх очей від усмішок їх світлих, 

Від поглядів, у котрих небокрай

Так трепетно й назавжди оселився...


Не закривай, прошу тебе, молю...

Моїх очей від їхньої любові, 

Від ніжності, що в голосі ловлю

У радості, дарованій тобою...


Не закривай, невтомно я прошу...

Моїх очей від милування ними, 

Коли радіють та коли сумні, 

Й коли так солодко, мов янголи, заснули...


Не закривай...

Залиш мені можливість їх захищати 

Від негоди і дощу, 

Теплом у ліжку ковдру заправляти, 

І бути поряд. Господи, прошу!


Не закривай... 

Хвилини швидко плинуть, 

Змагаючись із зморшками очей,  

Дорослими стають маленькі мої діти, 

Дозволь, прошу, намилуватись ними досхочу...



м.Київ, 04.01.2019 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.01.2020 17:58  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую!

 13.01.2020 08:05  Тетяна Ільніцька => © 

Зворушливі слова, що йдуть від серця. Думаю, що той, до кого звернені, обов`язково їх почує ❤️ 

 12.01.2020 12:37  © ... => Каранда Галина 

Дякую вам щиро! 

 12.01.2020 12:30  Каранда Галина => © 

Хай ростуть, радіють і радують!)