16.01.2020 22:39
Без обмежень
25 views
Rating 5 | 3 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Ти знаєш

Ти знаєш, зірка тулиться до зірочки, 

До хмаринки пливе хмарина, 

Ми з тобою – у всесвіті цяточки, 

На кохання м`якенькій перині.


Ми з тобою – дві краплі у небі, 

Дві росинки на спраглій траві, 

Як лебідка тендітна і лебідь, 

Які любляться, доки живі…


І як сиплеться сонце на збіжжя

У липневої спеки порУ, 

Ми минаємо всі роздоріжжя, 

Піднямаючись двох на горУ.


І натерті до крові мозолі

Болять кожному з нас, як свої.

І щодня разом дякуєм долі, 

Що долаємо разом бої.


Іще мить, іще крок – і вершина…

І під ноги лягла висота…

Головне у житті – це людина, 

Що нести допоможе хреста.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.01.2020 09:20  © ... => ВІКТОР НАСИПАНИЙ 

Дякую за Ваші зауваження. Чесно Вам скажу: я ні крапельки не розуміюся в наголосах. Пробувала шукати інформацію, читати - все одно не зрозуміла. Мабуть, не там читала. Пишу, як пишеться. Просто хочеться поділитися своїми відчуттями 

 17.01.2020 19:28  Николай Брага => © 

людяність це головне як і кохання і розуміння! 

 17.01.2020 01:58  ВІКТОР НАСИПАНИЙ => © 

Ритм дуже ламається у Вас: Які любляться- ті, що любляться, піднімаючись вдвох - одруківки. мозолі - наголос там інший по -моєму. Болять - наголос на другому складі. чи не так? загалом зміст чудовий. а у наголосах. в ритмі я заблудився. 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше