Ти знаєш
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Ти знаєш, ще не пізно схаменутись,
Ти знаєш, ще не пізно перерватись,
Холодний дощ за шибками забути,
Навіки стерти з думи терпкість м’яти.
Душа порвала струни – та не вперше.
Я он вже трішки теж тебе забула.
Я вже молю, щоб ніч своїм безмежжям
Розбила все замріяне минуле.
Я зможу. Я втечу кудись у гори,
У темнім лісі образ твій залишу.
Нехай зі мною сосни заговорять.
Нехай зі мною заговорить тиша.
Шалені дні розтопляться у лісі,
Де спалах сонця серце не руйнує.
Я там скажу до серця: «Схаменися!»
І без міських шумів воно почує.
Я клястимусь, що вже тебе не знаю,
Сміятимусь з дитячої любові.
Та якось ми зустрінемось на плаї,
Бо вибрали одні й ті самі гори…
