22.01.2020 06:39
Без обмежень
59 views
Rating 5 | 3 users
 © Анатолій Костенюк

Другові

З нас кожен жив своїм життям,

лише жінкѝ були, як сестри,

та з пам’яті ніяк не стертись

моїм до тебе почуттям.


Буває, лише двійка слів

і ніби близько знаєш душу.

І я, тобі зізнатись мушу,

тебе з півслова розумів.


Тепер не зі̀йдемося ми,

не вип’ємо по чарці, друже.

Сумую за тобою дуже,

як то за близькими людьми.


І ти до мене злинь з небес,

як духові, тобі не важко,

коли я відкоркую пляшку

та згадуватиму тебе.

22.01.2020р.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.01.2020 00:54  © ... => Тетяна Ільніцька 

Так. Дякую. 

 23.01.2020 08:20  Тетяна Ільніцька => © 

Сумні й зболені рядочки (((( 

 23.01.2020 01:12  Серго Сокольник => © 

Царство небесне... 

 22.01.2020 23:28  Панін Олександр Мико... => © 

Друзі, то наше все.
Співчуваю! 

Публікації автора Анатолій Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше