Другові
З нас кожен жив своїм життям,
лише жінкѝ були, як сестри,
та з пам’яті ніяк не стертись
моїм до тебе почуттям.
Буває, лише двійка слів
і ніби близько знаєш душу.
І я, тобі зізнатись мушу,
тебе з півслова розумів.
Тепер не зі̀йдемося ми,
не вип’ємо по чарці, друже.
Сумую за тобою дуже,
як то за близькими людьми.
І ти до мене злинь з небес,
як духові, тобі не важко,
коли я відкоркую пляшку
та згадуватиму тебе.
22.01.2020р.
