25.01.2020 20:58
Без обмежень
13 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Коли на плечі падає меланхолія

Коли на плечі падає меланхолІя,

Собою накриваючи думки,

Все завмирає, лиш живе надія,

Як злодій, відкриваючи замки.


Самотність плаче, стукаючи в серце,

Мабуть, того воно й болить.

Кричить душа, чи хто їй озоветься?

Якщо душа глуха не знати скільки літ?


Як відчай полонить-туманить розум,

Осліплює, і губляться шляхи,

Подай мені кохання малу дозу,

Допоможи зібрати реп’яхи.


Допоможи мені, не кажучи ні слова,

Побудь зі мною – вже я не одна.

Кому із нас потрібна ця розмова?

Якщо тону, якщо не бачу дна?


Ти просто дихай, поруч, біля мене,

Як рівний, не даруючи жалю.

Життя тече, і день на схід поверне,

А я тебе, як рівного, люблю.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше