Ти бачив, як падає зірка?
верлібр
І навіть загадав бажання?
Не обманюй себе.
Ти ж знаєш, що зірки не падають.
Вони зіщулюються
від безмежного розпачу
в гравітаційному колапсі
і стають важкими чорними дірами,
поглинаючи віру
в справедливість законів збереження.
Або просто розсіюються у всесвіті
Стомленим зоряним вітром.
Але не падають. Ти ж знаєш.
Те, що падає – то точно не зірка.
Уламок, камінь, космічний непотріб,
що не вартий загаданого тобою бажання.
Бо саме воно й було тією знехтуваною зірочкою,
в яку грубо жбурнули гравітаційним згустком.
Але ж я знаю, що в тебе завжди є з собою
клубочок білих ниток,
перед яким безсилі
всі найчорніші діри всесвіту.
Твій зоряний пил ще збереться
у нову яскраву зорю.
а метеорити так і залишаться
лежати на землі
важким камінюччям,
впевненим у власній зірковості.
Лубни, 6.04.2013
