01.02.2020 10:42
для всіх
109
    
  2 | 2  
 © Двірний Сергій

Якщо бачиш зірку

якщо бачиш зірку -

вона в тобі


чистим сяєвом

щонайдрібнішою дещицею


тисячі, мільйони років тому

клекотала у розжарених надрах


ярим, непогамовним вогнем

крутила колеса орбіт


нині ж, опукою світлої хвилі

здолала мільярди кілометрів


аби піднесеним мерехтінням

просвітити, провістити


збудити в тобі вогонь

дум та почуттів…



власне, бачимо тільки зорі

одні світила і більш нічого


щедрими розсипами вночі

жовтогарячим щедруванням удень


жмутами зламаного проміння

барвами розкладених парусів


мінливими відбитками тих

хто колись теж палав у небі


розсіюючись із ясних глиб

у темні глибини космосу


допоки несамовитий вибух

не викинув, розчавивши, геть


у моторошну безодню мороку

бранцями чужих орбіт…



перегоріли, вгомонилися, охололи

загусли і загрузли в собі


змирилися із власними тінями

з не власним сяйвом


вдовольнилися світом –

обрізаним світлом


обділені долею від долі зірок

загубилися у коловерті днів


обтяжені, заціплені, понурені

зводимо очі до неба


вимацуємо блукаючим поглядом

рясні мережива сузір’їв


і безпричинно плачемо

не в силах стримати сльози…



плиткими образами й подобами зір

сльози скапують із орбіт у ніч


блиснувши, зіркою у зірці

гаснуть в обіймах тіней


підвладні силі тяжіння

вертають назад у минуле


зворотнім вибухом - вбухом

вкладаються знову у зірку


разом із тими, хто плаче

із землею, в яку ллють сльози, піт і кров


укупі з усіма світами

повертають світилу світло


аби набухнути жадно вогнем

і засяяти у вирві зір…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!