06.02.2020 09:11
Без обмежень
18 views
Rating 5 | 3 users
 © Самотній Кіт

Полегшення



Поопадало листя з дуба-граба,  

Як пелена з нескорених очей. 

Й, уже давно обілена, кульбаба 

Нависла над безмежністью ночей. 

 

Позасинали жаби в очеретах,  

Ніде ні звуку. Тиша навкруги. 

Лише з тополі, наче з мінарету,  

Кричить зозуля - віддає борги. 

 

По-над садами грається із вітром 

У темряві лиш двійко кажанів. 

І місяць, строгим змученим арбітром,  

Ніч розкладає на відрізки снів. 

 

Закриті вії. Відпочинуть очі. 

Росслаблені і мязи і думки. 

І память тіла контури охоче 

Викреслює в повітрі залюбки. 

 

Полегшення, що досі так жадане,  

Приносить ніч для змучених сердець. 

Чужих бажань нескорених, нежданних,  

У снах твоїх увірветься терпець. 

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Самотній Кіт

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 5
Автор: Самотній Кіт
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Люблю Україну;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;