Полегшення
Поопадало листя з дуба-граба,
Як пелена з нескорених очей.
Й, уже давно обілена, кульбаба
Нависла над безмежністью ночей.
Позасинали жаби в очеретах,
Ніде ні звуку. Тиша навкруги.
Лише з тополі, наче з мінарету,
Кричить зозуля - віддає борги.
По-над садами грається із вітром
У темряві лиш двійко кажанів.
І місяць, строгим змученим арбітром,
Ніч розкладає на відрізки снів.
Закриті вії. Відпочинуть очі.
Росслаблені і мязи і думки.
І память тіла контури охоче
Викреслює в повітрі залюбки.
Полегшення, що досі так жадане,
Приносить ніч для змучених сердець.
Чужих бажань нескорених, нежданних,
У снах твоїх увірветься терпець.