Незавершена книга

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Ми стали прості перехожі.

І карти на масті не ложим.

З тобою ми ніби похожі,

Та разом бути не можем.

Бо там де мої теореми

Існують твої аксіоми.

І де я герой Жуля Верна,

Там ти моя Кінга "Нона".

Ми в судження інших зариті.

Себе ми від правди ховаєм.

І хоч двері кохання відкриті,

Ми їх на замок закриваєм.

Від реальності немає схову.

Від смутку нема інгалятора.

І що б не сказав я, то знову

Виходить чергова метафора.

І сторінки лишились незаймані.

Ми з тобою, як Київ і Рига,

Та між нами шляхи переламані.

Колись ми допишем цю книгу,

можливо,

І дещо візьмемо у лапки.

Та будем тримати інтригу

У ній до останньої крапки.

с. Бурдяківці, 27.07.2017