08.02.2020 15:43
© Ворощак Володимир Орестович
Незавершена книга
з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»
Ми стали прості перехожі.
І карти на масті не ложим.
З тобою ми ніби похожі,
Та разом бути не можем.
Бо там де мої теореми
Існують твої аксіоми.
І де я герой Жуля Верна,
Там ти моя Кінга "Нона".
Ми в судження інших зариті.
Себе ми від правди ховаєм.
І хоч двері кохання відкриті,
Ми їх на замок закриваєм.
Від реальності немає схову.
Від смутку нема інгалятора.
І що б не сказав я, то знову
Виходить чергова метафора.
У нас незавершена книга.
І сторінки лишились незаймані.
Ми з тобою, як Київ і Рига,
Та між нами шляхи переламані.
Колись ми допишем цю книгу,
можливо,
І дещо візьмемо у лапки.
Та будем тримати інтригу
У ній до останньої крапки.
с. Бурдяківці, 27.07.2017