Тасує «картяр» заяложених фраз колоду,
Приховав для годиться десяток у рукаві:
- Я до слова в кишеню чужому не лізу,
Всі козирні сплетіння мої.
І відкривши роти від блискучої пилі в очах,
Програють шахраєві найдорощі думки.
Возвеличивши ставлять йому п’єдестал,
У смиренні несуть поклоніння і молитви.
- Є «месія». Ти в партію «бога» вступив?
- Ти віддав десятину на справу нагальну?
- Чи тебе його святість нічим не купив?
- Провидіння веде нас до раю.
Досить думати, є вже «Мойсей».
Зруйнувавши святині веде нас в пустиню
Обіцяючи манну з небес,
Молочно-медову долину Йордану.
Допоки не крикне якесь «немовля»…
І голий «месія» сховає свій зад за «скрижалі».
А народ почвалає у чужий «Ханаан»,
Лише би з пустині подалі.
Дрогобич, 2011
