Не ходи манівцями довкола стиглої вишні.
Ти не звабиш мене кислотою загадки-усмішки.
Щирість світла очей твоїх без натяку дивні.
Зачепилися погляди за чудернацьке ану розкажи.
На манівцях заблукати немає бажання.
Ще не час зупинятись підкреслено байдуже.
Петляючи вийдем все рівно до «раю» із вишнями,
Де спротив зламає інтрига банально розвінчана.
Досить за руку вести мене до жертовника.
Не знаю чому пропав налагоджений спротив.
Це все вишня, в руках, на губах, не промовивши слова
Одягає на мене вишневодоконаний сором.
Дрогобич, 2011
