"Нічний туман повзе крізь темінь..."
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Нічний туман
Повзе крізь темінь...
Сплива і Час -
Тугий мов ремінь.
Зникає звична
Далечінь...
Змією в серці -
Чорна тінь.
Не видно
Обрисів Дніпрових,
Вогнів - далеких, вечорових...
Натягуються
Нерви-жили:
"Сиди - не диш,
Тут - не до жиру!"
Вороняча кружляє
Зграя,
Од болю
Серце завмирає.
Надії марні... Сподівнання...
Коли вже ранок,
Те світання?
Коли пробудимось,
Прозрієм -
І збудеться одвічна
Мрія?
І стане світ земний
Красою...
І врешті станемо
Собою.
Народиться
Нова Душа!
За нею - сонце,
Мов лоша...
За нею -
Місяць...
Чисті зорі...
Усе - при ній...
Не буде горя.