Ми всі на війні
І сонце яскраве, і небо прозоре,
І проліски в лісі, й співають пташки…
Чекали на весну, дождалися горя,
Корона розставила всюди пастки…
Іде по землі, із весною під руку,
З косою і косить, збирає врожай…
Життя забирає і сіє розпуку,
Це тільки початок? Коли ж буде край?
Ми всі на війні, хоч не хочем – воюєм,
То чом же в воєнні тривожні часи
Ми голосу розуму часто не чуєм,
Торгуєм життям за шматок ковбаси?
Настали часи, коли кожен героєм
Відчути себе може кожен сповна.
У кожного з нас найсильніша є зброя –
Самоконтроль, дисципліна й весна.
Бо ми переможцями мусимо бути,
Бо нам ще ростити рідних дітей.
Лиш разом усі ми позбудемось скрути,
Як дбатиме кожен про інших людей.
