Онукові...
В кімнаті тихо. Годинник лиш - тік-так.
В малому ліжку сам лежить ведмедик.
В торбинку сховані і жабки і літак,
і складено в куток твій синій возик.
На кухні не луна дзвінкий твій сміх!
Не бриті щоки не печуть сльозинки.
Тебе кохаю в цьому світі більш за всіх,
Рожеві щічки й очі, мов жаринки!
І зовсім не важливо чи зима,
Чи осінь з неба плаче прямо з ранку!
В моїй душі завжди живе така весна,
Коли тримаю на руках тебе -Іванку!
