31.03.2020 21:53
for all
37 views
rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Зізнайся...

Зізнайся, ти мене хоч мить кохав?

Хоча би мить сіяли для нас зорі?

Хоча би раз до мене повертав, 

Щоб розідилити не своє, а спільне горе?


Чи бачив ти мене хоч раз у сні?

Налякану чи заспану - байдуже!

Здається, вічність ми в однім човні…

Чому мовчиш, чужий-мій-вірний друже?


Колись ти був красивий, молодий, 

І в слід мені, бувало, обертались…

Стікла любов краплинами води, 

А пам’ятаєш, як ми вперше цілувались?


Минуло все… почався новий день.

А я стою, хапаюсь за минуле…

Від спогадів у вухах дзень-дзелень…

Пускає брижі щастя затонуле…


Зізнайся, ти мене хоч мить кохав?

Кохав. Я знаю. Може все вернути?

Ходімо, милий, разом на вокзал, 

там є з минулого у завтра два маршрути.


Добродій Ольга Іванівна цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора