Зізнайся...
Зізнайся, ти мене хоч мить кохав?
Хоча би мить сіяли для нас зорі?
Хоча би раз до мене повертав,
Щоб розідилити не своє, а спільне горе?
Чи бачив ти мене хоч раз у сні?
Налякану чи заспану - байдуже!
Здається, вічність ми в однім човні…
Чому мовчиш, чужий-мій-вірний друже?
Колись ти був красивий, молодий,
І в слід мені, бувало, обертались…
Стікла любов краплинами води,
А пам’ятаєш, як ми вперше цілувались?
Минуло все… почався новий день.
А я стою, хапаюсь за минуле…
Від спогадів у вухах дзень-дзелень…
Пускає брижі щастя затонуле…
Зізнайся, ти мене хоч мить кохав?
Кохав. Я знаю. Може все вернути?
Ходімо, милий, разом на вокзал,
там є з минулого у завтра два маршрути.