26.03.2020 19:22
Без обмежень
17 views
Rating 5 | 3 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Земля чекає...

Земля чекає працьовитих рук,

На повну дихає, аж стогне під оралом…

Помолодів давно столітній крук –

Співає жайвір урочистий псалом.


І сонце оре довгий небосхил,

Щосили тягне день за борозною…

Летять додому, не шкодують крил,

Пташки і кличуть весну за собою.


Прокинулись мурашки, і поля

Перетворились на мурашники – всі в полі.

За працею зіскучилась земля,

Лоскочуть небо край доріг тополі.


І набубнявілись на яблуні бруньки,

Й дерева одягають із вапна спідниці…

І густо сипле зерна із руки…

І юності вже дома не сидиться…


Оруть плуги… І заспана земля

Ліниво підставляє свої боки.

Чека домівка свого журавля,

В ставку проснулись жабки-лежебоки.


І поки світ сховався за замки,

І поки вірус подворі блукає,

Земля живе… І житиме віки,

Допоки трактор по ріллі гуляє.

  • Увага! Не забудьте ...





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.03.2020 09:13  © ... => Каранда Галина 

Я це і мала на увазі. Буде жити земля для людей. 

 26.03.2020 21:31  Каранда Галина => © 

Хм... та й без трактора житиме...
Це людям важливо посіяти, не землі... 

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше