09.07.2011 17:36
-
409 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Оля Стасюк

Спогади літа взимку

Приходить ніч. І спогади несе. 

Хоча це дивно, я ще пам’ятаю  

Тонкого літа золоте есе 

Про терпкий дух фіалкового краю. 

Про те, як жито у росі росло,  

Сміялися голівки чебрецеві… 

Як сонце у землі весь час жило 

І в квітах білих, ніжних, яблуневих. 

Я пам’ятаю ще зелений ліс 

І очі запашні волошки сині. 

Ще пам’ятаю стовбури беріз 

І сховану у кожній Батьківщину,  

Краплини сонця. Промені дощу. 

Я пам’ятаю й пам’ятати буду. 

А ще я терпкий аромат хвощу 

І вишеньок ніколи не забуду. 

Ще золото згадаю у цю ніч,  

Заховане у колосках пшениці… 

А ще - як вітер ледь торкався пліч 

І чистої джерельної криниці. 

Я пам’ятаю. Пам’ятаю все. 

І м’яту, і лаванди очі сині.  

Приходить ніч. І спогади несе. 

Про кожну цю краплинку України. 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.10.2011 15:08  © ... => Тетяна Чорновіл 

           

Дуже гарна рослина. Рідко застосовується в традиційній медицині, але надзвичайно ароматична, має заспокійливу, ранозагоювальну та пом"якшувальну дію(особливо її ароматична олія).

 09.07.2011 17:43  Тетяна Чорновіл => © 

Гарні спогади... А я лаванди не бачила ніколи...