12.07.2011 10:55
-
573
    
  3 | 3  
 © Оля Стасюк

Вінниччина

Рідна, приємна, красива, незхрівнянна, лелеча, солов"їна...

Я встану рано, ще до сходу сонця, 

Коли воно встає ще тільки в синь. 

Я гляну у заквітчане віконце. 

Там гори ладь торкають далечінь. 

Вони цвітуть. І промінь ледь жевріє, 

Повільно піднімаючись до зір. 

Стрункі Карпати… Моя давня мрія. 

На жаль, у Вінниці немає гір. 

А, може, побіжу до хвиль чарівних? 

Там море чисте кличе в далечінь, 

Воно на щит свій піднімає рівно 

Прозору й чисту чорноморську синь. 

У штормі піниться холодним бризом, 

У штилі сяє, мов щемка зоря… 

Там галька стелиться так чорно низом. 

Тільки це – мрія. Моря тут нема. 

Я зовсім трошки про це все жалкую. 

І тут є спокій, тиша, ніжність, лад. 

Я пелюстки ромашки поцілую 

І вибіжу у тихий-тихий сад. 

Дерева, вмиті щедрою росою, 

І плющ виткий, і фіалковий цвіт. 

Мене сад зачаровує красою 

І ледве випускає далі в світ. 

А далі – поле, золотава нива 

Пшениці, жита, щирого вівса. 

Вона така тендітна й чорнобрива, 

Красуня, королева, та проста. 

Найбільше я люблю пахуче жито, 

Його тендітні, ніжні колоски. 

І я люблю у нього попросити 

На новий день хоч трошки доброти. 

Іскриться лан. І сині оченята 

Волошок зачаровують і Віз. 

Це ще не все. Бо, оминувши хати, 

На обрії темніє тихо ліс. 

Мов інший світ. Дзвіночки бринять світлом, 

І прокидається вже соловей. 

Може, це – казка золотого літа, 

Чи це співає чарівний Орфей? 

І пахощі зі всіх куточків линуть. 

Берізка гнеться, граб, дубок, верба… 

Ось, ось вона! Так ніжно і невпинно 

Між берегів тут стелиться ріка. 

Мов казани, киплять собі пороги, 

А далі – тиша, золотава синь. 

І в’ється швидко стежечка-дорога, 

Веде від Бугу аж у далечінь… 

Вмиваюся холодною водою, 

І зовсім не сполохавши пташок. 

Прихований зеленою травою, 

Тоненько в’ється золотий струмок. 

Тут все прекрасне – сад, чарівна нива, 

І ліс, й струмочок цей, і ця ріка… 

Я тут спокійна. Я така щаслива. 

Це – Вінниччина. Кращої нема. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.07.2013 16:24  Наталія Сидорак => © 

Гарно... з любов`ю...

 12.07.2013 16:09  Олена Вишневська 

Дякую за чудовий вірш. Вдвічі приємно його читати - Вінничина також мій рідний край! :)
Молодчинка!

 12.07.2011 18:58  © ... 

"Курсор повільно стре всі помилки,
Це не життя - їх можна виправляти..." - десь так.

 12.07.2011 15:01  Суворий => © 

Завжди можна виправити помилки...

 12.07.2011 13:47  © ... => Тетяна Чорновіл 

Технічна помилка набору...

 12.07.2011 12:07  Тетяна Чорновіл => © 

Так гарно описана Вінничина! Але чому скільки Н (або скільки Ч )?