Я молюсь за таку Україну
Люблю Тебе, святий мій вічний Бог,
Тебе Вкраїну, матінку мою.
За тебе йду до Бога до одного
І у молитві перед Ним стою.
За тебе, грішна і святая Україна,
І за увесь цей грішний світ
Віра моя, Любов моя єдина,
Нині й навік спаси нас всіх від бід.
Пошли на Україну божий мир,
Господнєє святе благословіння.
Не кидай Україну у безодній вир,
Не виривай козацького коріння.
Уроди Боже хліб багатий в полі
І жито, і пшеницю, і овес.
Пошли Вкраїні Ти щасливу долю,
Нехай щасливим буде рід увесь.
Щоб плодородною була земля
І щедро всім і все родила,
І від плодів, щоб гнулося гілля,
Земля, щоб дарувала світу силу.
Нехай кишить у морі риба,
І жирною під плугом буде скиба.
Сади, хай рясно в нас цвітуть,
І бджоли, хай в садах гудуть.
Молюсь, щоб зрячими вкраїнці стали,
Щоб бачили і чули геть усе.
Молюсь, щоб мудрість, а не гордість мали
І бачили: куди цей світ несе?
Молюсь: аби любили рідну мову,
Святую мову, мову, не язик,
Щоб шанували українське слово,
А гордий злий язик навік, щоб зник.
Пісенна українська мово,
Лети у світ за небокрай;
Животворяще українське слово,
Усьому і усім життєву силу дай.
Молюсь, щоб всі були багаті,
Багатими й на добрії діла.
Щоб хліб й до хліба було в кожній хаті,
Любов святая, щоб в серцях жила.
Молюсь, щоб в Україні відродилася Любов,
Святая Віра і Надія.
Я вірю в українську благородну кров,
У благородство українців вірю.
Нехай приносять нам лелеки янголят,
Нехай несуть щороку.
Благословляй Любов`ю всіх підряд,
Хай милостивим буде Твоє Око.
Не суд вершити, Боже, Ти гряди -
Помилуй Україну, не карай.
На Україну лиш за тим прийди,
Щоб любій донці повернути рай.
Отой зелений вічний гай,
Загублений віками край,
Ту вічную святую ріку,
Яка продляє всьому віку.
Те дерево посеред раю,
Що аж дванадцять раз плоди дає;
А хто той плід хоч раз з`їдає,
Від плоду мудрим враз стає.
За мудрість, що від того плоду,
Святий мій Боже, людство не карай.
Пролий свою Любов на світ, як воду,
Загублений той рай з любовію віддай.
Любов Павлюченко
