Америко, Америко...

з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»

Америко, Америко, Хвойдо хитрувата…

Нажилась-нажирувалась, Сусідові хату

Не одну Спалила підло, Ще й пограбувала…

І про себе – скрізь, де можна – Щосили кричала.

Що, мовляв, така багата Й вельми справедлива…

Била в груди, захлиналась, Хвойдо шолудива!

Нині бачить світ, що твориш… ВИДНО, попри м а с к и.

Гру смертельну заварила – Не з Божої ласки.

А Всевишній споглядає, Втрутитись не хоче…

Він, як вийде строк, СКАРАЄ – серед дня і ночі!

Він Гармонію відновить, Лад – у г о с п о д а р с т в і…

Схоче – виведе породу… НЕ ЩУРІВ, А ПАНСТВА.

Не “мільярду золотого”, що у безвість кане…

МИ НЕ ХОЧЕМО ЧУЖОГО – Нам лікують рани

Наші пращури завзяті – СВЯТІ ТА БЕЗГРІШНІ…

Ще поборемося, браття, – З НАМИ – БОГ ВСЕВИШНІЙ!