13.07.2020 22:42
для всіх
503
    
  - | -  
 © Тетяна Амеліна

Мить...

 

Така коротка мить, а в ній - життя...  

Й минучість - ілюзорна і туманна,  

В ній все: від забуття до вороття,  

Від щирості до гіркоти обману.  


В одну лиш мить руйнуються кайдани,  

Подрібнені прозрінням на шмаття,  

У мить блаженства, й мить нірвани,  

Зливаються споріднення серця.  


Миттєво спогад відкриває ретро-показ,  

Миттєва "Евріка! " перевертає сприйняття,  

Є мить занурення в черговий зручний образ,  

І мить повернення, ба навіть каяття.  


Є мить, яку хотілось би спинити,  

Надихатись п`янким натхненням мрій,  

Забути входи, виходи, маршрути,  

Скоритись впливу чотирьох стихій.  


У мить народження злітає в небо промінь,  

У мить прощання - прощена душа,  

У мить пітніють злякані долоні,  

Й лиш мить рятує від здійнятого ножа.  


Й життя - лиш мить, нестримна й швидкоплинна,  

Її б сповільнити, перемотати плівку хоч на... мить...  

Та хоч яке б вже не було життя гостинне,  

Воно, на жаль, лиш мить, коротка мить...  



с. Мотовилівка, 29.06.2020 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.08.2023 08:05  Тарас.шума => © 

Ця мить читання цього віршу,
Подарувала незабутні відчуття,
Ця мить заставила відчути,
Усю нестримнність нашого життя.
P.S.Чудовий вірш!