Мить...
Така коротка мить, а в ній - життя...
Й минучість - ілюзорна і туманна,
В ній все: від забуття до вороття,
Від щирості до гіркоти обману.
В одну лиш мить руйнуються кайдани,
Подрібнені прозрінням на шмаття,
У мить блаженства, й мить нірвани,
Зливаються споріднення серця.
Миттєво спогад відкриває ретро-показ,
Миттєва "Евріка! " перевертає сприйняття,
Є мить занурення в черговий зручний образ,
І мить повернення, ба навіть каяття.
Є мить, яку хотілось би спинити,
Надихатись п`янким натхненням мрій,
Забути входи, виходи, маршрути,
Скоритись впливу чотирьох стихій.
У мить народження злітає в небо промінь,
У мить прощання - прощена душа,
У мить пітніють злякані долоні,
Й лиш мить рятує від здійнятого ножа.
Й життя - лиш мить, нестримна й швидкоплинна,
Її б сповільнити, перемотати плівку хоч на... мить...
Та хоч яке б вже не було життя гостинне,
Воно, на жаль, лиш мить, коротка мить...
с. Мотовилівка, 29.06.2020 р.