Тетяна Чорновіл ЖАДАННЯ
Між пелюстя застиглого сну
Таїною тремкого жадання
Сходить мить вечорова остання
В абрикосову ніч запашну.
Тануть тіні в безмірнім танку
Серед дива жаданого цвіту,
Хоч вистукують несамовито
Серця сполохи в тишу лунку.
Ніжить ніч запашна з пелюсток
Легковажний нектар застороги
Так жадано! Скуштую лиш трохи!
Необачно… Ковток… Ще ковток…
11.04.2014 19:13 Тадм |
 Ваші вірші завжди зігрівають! |
09.04.2014 22:52 Антоніна Грицаюк |
 Казково... |
09.04.2014 10:24 Деркач Олександр => © |
 Чудово...хоча - ще ковток- це дійсно необачно))) |
08.04.2014 20:55 Світлана Рачинська => © |
 І у мене так красиво цвіте абрикос.... Сьогодні мала нагоду полюбуватися... Так жадано квітнути слова - вміють тільки у Вас... краса! |
08.04.2014 20:26 Олена Вишневська |
 Як жадано!!!!!!!!!!!!!!!!!! Гарно! |
08.04.2014 16:56 Ганна Коназюк |
 Поезія чудова!!! Красиво і витончено! |
08.04.2014 16:21 Мальва СВІТАНКОВА |
 Вишукано... |