Часи спокою
Часи спокою, лагідно сонця.
Підметена бруківка, покошений газон.
Чекаю на непроханого гостя,
По кісточки занурившись у сон.
Така собі сієста під горіхом.
Вино і сир, ще ламана хлібина...
Гілки вишень колише теплим вітром.
Летить у вулик втомлена бджола.
Із тих ниток плете свідомість ліжник,
Узором давнім - прадідівським шифром
В надії осянути і сховати дійсність,
Не спосусившись хлібом і вином.
Опівдні в храмах битимуть у дзвони,
Зламавши тишу і старий айпад.
На правду, я залишусь нині в домі,
Який побудував старий Хірам.
Я маю ключ і правильну адресу.
Ще жменю перезрілих вишень.
А те, що дім зруйновано до щенту
Мені не скаже Божа благодать.
