14.07.2011 12:50

-

393

1 | 1

 © Сашко Новік

з рубрики / циклу «Задумуючись»

Коли надворі вечоріє,  

й туман над росами пливе,  

встає Шевченко із могили,  

і Кобзаря читати йде.  

І помічає навкруг себе,  

не той вже світ що був колись,  

людей багато повмирало,  

а ті що живі вже спились.  

Багато родиться уродів,  

багато робиться бомжів,  

іде війна проти народів,  

і гинуть всі окрім катів.  

Таке життя у розпач вводить, 

нема добра на світі цім,  

ніхто нічого вже не зробить,  

якби й зробити щось хотів...