А там по житу мрії обелісками...
А там, пожиту - мрії обелісками...
Прив`язані стежками до людей...
Немов у зашморги заплетені берізкою,
Чекають на примарний апогей...
Під зернопадом оплесків народжені...
У стерні ж ні зерна, ні колосків...
Прострочено. І вкотре знов подовжено...
Поснули до сприятливих віків...
Й лиш крок вперед розвіює туманність,
Розрівнює хвилястість, рве вузли,
Дороговказ звільняє від бур`Яну,
Привідчиняє замуровані шлюзи...
І кроком за кроком знов заколоситься,
Наблизяться сприятливі віки,
Й далекі мрії, зкам`янілі обелісками,
Опиняться на відстані руки.
с. Мотовилівка, 20.07.2020 р.