Дорога до храму

з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»

В епоху "повстання роботів" -

Фантастика ОЖИЛА:

Заради "комфорту й добробуту"

Бранкою стала Душа??

В дитинстві фантастика бавила,

Нині - вдирається в дім!

Диктує закони і правила -

Кожній собаці... ВСІМ.

***

НА ПОРОЗІ ХРАМУ

Нещодавно при вході до головної християнської святині Києва мені примусово вимірювали температуру - на сонці, у тридцятиградусну спеку...

В останні дні панує смута,

У дні останні - с у є т а...

Похмура Матінка свята

З ікони дивиться... Отрута

Брехні повсюдно розлилась...

Тече олжа - брудним потоком,

У Храмі - ні душі... Прискоком

Чорти - за людом... Не здалась,

Однак, Душа - іде за Богом...

А Сатана - коло порогу! -

За руки праведну хапає,

Назад до стійла заганяє:

"Корися ЗЛУ, чужій сваволі...

Не сподівайся, кращу Долю

У тебе ВКРАЛИ бонзи ситі,

Що прикипіли до к о р и т а

З часів радянщини... А нині -

ОСТАННЄ крадуть... Наче тіні

З глибин пекельних повставали...

Іде війна... Іде навала!

Киянам, видко, притомились, -

У масках всі... В очах - туман.

А Матір божа засмутилась:

П о п у щ е н о було ОБМАН.

Тож Сатана, що править балам,

Знущається:"Мені корись!"

Але Душа кричить: "Борись,

Рубай мечем страшну навалу!

Борня іде, із споконвіку...

ПРОЗРІННЯ - од хвороби ліки!"