13.08.2020 15:16
© Вікторія Івченко
Дорога до храму
з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»
В епоху "повстання роботів" -
Фантастика ОЖИЛА:
Заради "комфорту й добробуту"
Бранкою стала Душа??
В дитинстві фантастика бавила,
Нині - вдирається в дім!
Диктує закони і правила -
Кожній собаці... ВСІМ.
***
НА ПОРОЗІ ХРАМУ
Нещодавно при вході до головної християнської святині Києва мені примусово вимірювали температуру - на сонці, у тридцятиградусну спеку...
*
В останні дні панує смута,
У дні останні - с у є т а...
Похмура Матінка свята
З ікони дивиться... Отрута
Брехні повсюдно розлилась...
Тече олжа - брудним потоком,
У Храмі - ні душі... Прискоком
Чорти - за людом... Не здалась,
Однак, Душа - іде за Богом...
А Сатана - коло порогу! -
За руки праведну хапає,
Назад до стійла заганяє:
"Корися ЗЛУ, чужій сваволі...
Не сподівайся, кращу Долю
У тебе ВКРАЛИ бонзи ситі,
Що прикипіли до к о р и т а
З часів радянщини... А нині -
ОСТАННЄ крадуть... Наче тіні
З глибин пекельних повставали...
Іде війна... Іде навала!
*
Киянам, видко, притомились, -
У масках всі... В очах - туман.
А Матір божа засмутилась:
П о п у щ е н о було ОБМАН.
Тож Сатана, що править балам,
Знущається:"Мені корись!"
Але Душа кричить: "Борись,
Рубай мечем страшну навалу!
Борня іде, із споконвіку...
ПРОЗРІННЯ - од хвороби ліки!"