Імла
Щось в імлі
тихенько рохкає,
Очиці гаснуть,
спалахують ізнов,
немов салют,
Та не налякані,
ну анітрохи ми,
Хоча мармиза та
полює нас,
як баламут!
Очі ці,
блакитні плямочки,
усе підморгують,
Зовуть кудись,
за край, за край.
Зуби - жах,
вогненні цяточки
І "розпальцьовочки":
"Давай, давай!"
Бережись,
нічне страховисько,
Летить і мчить вперед
наш паротяг,
як Вовк - вожак!
Давай, сідай,
гайда, чудовисько!
В одному напрямку
хай ляже шлях
На всіх вітрах!
