Зустріч випускників

фізико-математичний факультет ПНПУ ім. В. Г. Короленка

майже жартівливий вірш

Групі Ф-51 2000-го року випуску присвячується:)

Нам було по сімнадцять. Може, трішечки більше.

Хтось – наївний іще, хтось давно уже мудрий.

Молоді і щасливі – ще б! – вступили у виш ми!

А фізмат нас напевно вже виведе в люди!

Нас, ще зовсім м’якеньких, з шкільної теплиці,

Гартувала твердиня і науки, і лав*.

Зводив з розуму нас корінь із одиниці**.

Та й безсовісний ІКС десь постійно зникав***.

Хтось задачами марив. Комусь снились дівчата.

Та у матрицю впхало одну вже життя нас.

Ми зубрили до «вже почало розвиднятись»****,

Бідна пам’ять тріщала – все не поміщалось.

То тікали із пар ми, то учились до ночі,

То приходила шара, то сесійний аврал.

Та навчались, дружили, жили ми охоче,

До порядку наш мозок привчив інтеграл.

Наші мрії різнились. Шляхи розійшлися,

І життя закрутило в своїй круговерті.

Різнобіжні прямі раптом в вузлик скрутились:

Ми ж хотіли побачитись? – Будьмо відверті.

Нам лиш трішки за сорок. Лише трішечки більше.

Ми давно вже всі мудрі. Та це не важливо.

Осцилограф життя свої лінії пише,

Ми ж узор з них сплітаєм, щоб стало красиво.

Лубни - Полтава, 28.08.2020