27.06.2009 00:00
-
551
    
  - | -  
 © Яніка Терещенко

Зустрічаєш все одно

Не зупиняйсь, не зменшуй кроку –  

Дух не помре від невезіння. 

Йдучи, ти знайдеш одиноку 

Мрію свою, з чистим сумлінням. 


Вона від тебе не втече нікуди, 

Якщо заслужиш, скрізь стежки зійдуться. 

І будуть мимо ходить люди, 

А ти будеш боятись ворухнуться. 


Щоб подихом, рухом своїм невдалим 

Омріяну ідею не порушить. 

Бо те, що не здавалося цікавим 

Навік змінити погляд змусить. 


Є люди, які йдуть наосліп, 

І не вбачають у комусь свій виграш. 

І закидає випадковості невдовзі, 

Щоб могли правильно обрати фініш. 


Сама нас доля кидає в нікуди, 

І все, здалося, що світ рух закінчив! 

І знов проходять мимо люди, 

Та хтось так пильно дивиться у вічі. 


Ми всі спішим, усі ми чогось прагнем, 

Й помалу віру в ідеал втрачаєм. 

І злободенно свої мрії тягнем, 

Та змінюється все, коли стрічаєм… 


А зустрічаєм все одно, рано чи пізно, 

Свою мету, якої так бажали. 

І не жили б ми так суворо й слізно, 

Якби про цей момент наперед знали. 


P.S. 

Життя нас учить і життя руйнує: 

Ми вільні вірити у те, чого бажаєм. 

А нам здається, що його хтось коректує, 

І подумки ми світ цей проклинаєм. 


А радість не притягують злоба й безвір’я, 

Вона іде в ті душі, де є місце. 

До тих, хто може витратить дозвілля 

На думку: як буть гідним, а не вищим? 



дім, 10.10.2008

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!