Зустрічаєш все одно
Не зупиняйсь, не зменшуй кроку –
Дух не помре від невезіння.
Йдучи, ти знайдеш одиноку
Мрію свою, з чистим сумлінням.
Вона від тебе не втече нікуди,
Якщо заслужиш, скрізь стежки зійдуться.
І будуть мимо ходить люди,
А ти будеш боятись ворухнуться.
Щоб подихом, рухом своїм невдалим
Омріяну ідею не порушить.
Бо те, що не здавалося цікавим
Навік змінити погляд змусить.
Є люди, які йдуть наосліп,
І не вбачають у комусь свій виграш.
І закидає випадковості невдовзі,
Щоб могли правильно обрати фініш.
Сама нас доля кидає в нікуди,
І все, здалося, що світ рух закінчив!
І знов проходять мимо люди,
Та хтось так пильно дивиться у вічі.
Ми всі спішим, усі ми чогось прагнем,
Й помалу віру в ідеал втрачаєм.
І злободенно свої мрії тягнем,
Та змінюється все, коли стрічаєм…
А зустрічаєм все одно, рано чи пізно,
Свою мету, якої так бажали.
І не жили б ми так суворо й слізно,
Якби про цей момент наперед знали.
P.S.
Життя нас учить і життя руйнує:
Ми вільні вірити у те, чого бажаєм.
А нам здається, що його хтось коректує,
І подумки ми світ цей проклинаєм.
А радість не притягують злоба й безвір’я,
Вона іде в ті душі, де є місце.
До тих, хто може витратить дозвілля
На думку: як буть гідним, а не вищим?
дім, 10.10.2008