Весняний трунок
Добра, дитяча, казкова весна одного разу готувала смачний трунок...
Весна варила труночок весняний,
Поклала туди пахощі дібров
І цвіту трав, щоб лікувати рани
І серце оживало знов і знов.
Сипнула трохи неба і польоту,
Окриленості, мрії й майбуття. Ще вкинула легкі бджолині ноти, І пісню: щастя, і краси, й життя.
Поливши золотим тонким нектаром,
Сипнула цвіту, наче зірочок:
Ромашка тут, любисток, інші трави,
Що чули вже цвіркунів голосок.
Ще трохи хай буде пилку з барвінку,
З лаванди, м’яти. Ось – з калини цвіт.
А ще – хай щастя в трунок ллється дзвінко
І огортає весь весняний світ.
Потік вже трунок. Він зціляв всім рани,
І пахощами підкликав комет.
Весна варила труночок весняний,
А вийшов золотий травневий мед.
