13.11.2020 02:45
для всіх
79
    
  2 | 2  
 © Ольга Шнуренко

Дарує осінь смуток

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

На жаль, мене не любить літнє сонце,  

Не знаю й досі, в чому завинила,  

Тому милуюсь ним через віконце,  

І не літають влітку мої крила… 


Стосовно вітру – зовсім інша справа,  

Йому радію завжди, як дитина,  

В його обіймах - ніжна і ласкава,  

Він теплий, ніби мамина хустина… 


А дощ дарує свіжість, прохолоду,  

Від нього оживає все довкілля,  

Веселка визирає з небозводу,  

Краплинки бісером вкривають гілля… 


Здавалося б, нема причин для смутку,  

Радій життю і сонцю усміхайся,  

Залиш позаду пам`ять-незабудку,  

Сміливо йди вперед, не озирайся! 


Але реальність – це не сновидіння,  

Ніякі ліки не загоять рани,  

Дарує смуток нам пора осіння,  

І виганяє душу із нірвани… 


#Ольга_Шнуренко 



м. Київ, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.11.2020 18:50  Надія Крайнюк => © 

Гарно. Дякую за вірш.