Якось раз зійшлися погуляти
Мишка та Курча, дрібний Мураха
Й Жук – у крапку Сонечко крилате.
Правда, не придумалась розвага,
Поки Жабка звідкись не взялась.
– А ходімо всі гуртом до річки!
Знаю я коротку стежку, друзі!
У спекотний день коло водички
Краще, ніж на суші в цій задусі, –
Квакати оката завелась.
Як прийшли ж, то зразу – бовть у воду!
Ну а друзі плавати не вміли,
Не шукали мокнути нагоду.
Тож пловчиха із води щосили
Сухопутних здійняла на сміх:
– Ква – ха – ха! На що ви тільки годні,
Як у річці плавати не здатні?!
Ви такі завжди чи лиш сьогодні?
Скре – ке – ке! Невмійки безпорадні!
Й ще знайшла насмішок цілий міх
Друзі вже й образитись хотіли,
Та жаліли на образи часу,
Трохи між собою шепотіли,
Раптом щось надумали й одразу
Зникли урізнобіч, хто куди.
Жабка навіть квакнути не встигла,
А Курча вже цупило листочок
Мишка з шкаралупкою прибігла
Від горіха. Жук шнурка шматочок
Волочив щосили до води…
Притягнув Мураха соломину,
В шкаралупку застромив уміло.
Із листком-вітрильцем за хвилину
Всі гуртом кораблик спорудили
І по річці в мандри попливли.
Жабка ж мовчки у воді сиділа –
Не було ж бо з кого кепкувати,
Бовтатись самотньо не хотіла,
З усіма бажала мандрувати,
Та її з собою не взяли.
Враз на хвилі очерет хитнувся…
І здаля вітрильце стало видко.
– О! Кораблик з друзями вернувся! –
Хоч зраділа, та пірнула швидко,
Щоб з очей не видно було сліз.
Мовив хтось: – Невесело без тебе,
Підіпхни! До берега пристанем,
Більше судно спорудити треба.
Будеш, Жабко, нашим капітаном,
Як на ньому рушимо в круїз.
