20.11.2020 10:04
© Тетяна Чорновіл
Казка про Котика і Лисичку
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
В осінній день до Котика сільського
Із лісу в двір Лисичка нагодилась.
Швиденько так освоїлась у нього,
Неначе в тій оселі й народилась.
У ближній ліс до себе на гостину
Нового друга стала зазивати.
– Ох! Знаю я, – хвалилася, – місцину,
Де є з моїм ім’ям грибів багато.
Тож подалися з кошиком стежками,
Й по бездоріжжю травами густими,
В бір, де гриби ховались між листками,
Прикрившись капелюшками рудими.
І Котик похвалився дивиною,
Шукаючи лисичок зграйки часті,
Що на вербі з’являються весною
З його ім’ям бруньки, м’які й пухнасті.
Лисичка, звісно, дуже дивувалась
Тій новині з пухнастими бруньками,
Зустрітись якось знову сподівалась
Після зими як зійде сніг річками.
Ще й до села по стежці проводжала,
Нести ж б кошик помогла до хати.
– Тебе я буду навесні, – сказала,
– В мій ліс з букетом котиків чекати.