23.11.2020 09:14
for all
19 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Козацька доля

Життя малює власні візерунки 

На чистих аркушах рожденних нині доль… 

І, як відьмак, в казан вкидає трунки,  

Сховавшись в тінь опівнічних тополь 

 



Сполохано ховається за хмари 

Рогатий місяць – видно – молодий. 

Спить божий день, тиняється без пари 

У чистім полі коник вороний. 

 



Й козак не спить – така козацька доля

Попід зірками прокладати шлях,  

І приручати рідне Дике поле,  

І на коня сідлати власний стах. 

 



Коли життя заварить казан зілля,  

То пити залпом, наче раз живеш. 

Нехай на ранок встанеш, як з похмілля,  

Радій, що встав, радій, що не помреш. 

 



І так щораз, лиш молодик на небі,  

Літопис доль складає вартовий. 

Та козаків все менш стає далебі. 

А ти козак? Скажи, хто ти такий 










 



 




 

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись