24.04.2014 01:17
Без обмежень
191 views
Rating 5 | 4 users
 © Панін Олександр Миколайович

КОЗАЦЬКА ДОЛЯ

(Вільний вірш)

Батьку наш отаман,

                                  привели до стану

Парубка якогось,

                              каже  –  втік від пана

Посміхнувсь отаман,

                                    як побачив хлопа:

Дужий, щирий, гарний;

                                         - Як ім’я? – Голота!

Вибирай, Голото,

                               воленька твоя,

Дівчину, вбрання,

                                шаблю чи коня?

 - Дай свячену шаблю,

                                       я до бою стану,

Я коня баского

                            у бою дістану,

А вбрання коштовне

                                     під копита кину..,

І якщо у битві

                          виживу,

                                        не згину,

Повернусь додому,

                                  пан слізьми заллється,

Ось тоді пошлюблю

                                    дівчину по серцю.

 - Молодець, козаче,

                                    ач який ти хвацький,

Вигострена шабля –

                                    щастя то козацьке!

Є холопське щастя –

                                     панські недогризки,

Є холопська доля –

                                   батоги та різки,

А козацьке щастя –

                                   ворогів рубати,

А козацька доля

                                в чистім полі спати,

Краще смерть від рани

                                        у широкім полі,

Ніж під канчуками

                                  у брудній стодолі;.

Будеш мій ти джура,

                                     гей, Голоті зброю,

Завтра вранці, хлопці,

                                        станемо до бою!


Ой гриміла довго

                              та жорстока битва,

Джуру молодого

                                         понад вечір вбито…

І сказав отаман: -

                                Ти не встиг багато,

Дошки домовини

                               будуть твої шати,

І не наречена

                         стріне у світлиці,

А в обійми прийме

                                    мать – сира землиця;

 Хоч коня баского

                                ти не встиг спіймати,

Та здолав у битві

                                   ворогів багато!


Спи спокійно, джуро,

                                     під високим небом,

Ми панам жорстоко

                                    помстимось за тебе!




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.02.2016 22:29  © ... => Оля Стасюк 

Щиро дякую за увагу, пані Ольго. 

 03.02.2016 10:44  Оля Стасюк => © 

Героїчно і натхненно)) Завжди подобалася ця особливість українських мотивів, коли смерть стає не чимось глобально сумним, а поштовхом-натхненням до подальшої боротьби 

 26.04.2014 00:03  © ... => Тадм 

Дякую за відгук. З повагою. 

 25.04.2014 17:36  Тадм => © 

Нагадує билину. сподобалось 

 24.04.2014 22:34  © ... => Лана 

Дякую за відгук! 

 24.04.2014 16:34  Лана => © 

Гарно! Мені дуже сподобалось! 

 24.04.2014 02:13  © ... => Тетяна Ільніцька 

Красно дякую за підтримку! Зворушений добрим словом. 

 23.04.2014 23:08  Тетяна Ільніцька => © 

Красиво у вас вийшло, Олександре Миколайовичу! Майже як легенда! 

Публікації автора Панін Олександр Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо