КОЗАЦЬКА ДОЛЯ
(Вільний вірш)
Батьку наш отаман,
привели до стану
Парубка якогось,
каже – втік від пана…
Посміхнувсь отаман,
як побачив хлопа:
Дужий, щирий, гарний;
- Як ім’я? – Голота!
Вибирай, Голото,
воленька твоя,
Дівчину, вбрання,
шаблю чи коня?
- Дай свячену шаблю,
я до бою стану,
Я коня баского
у бою дістану,
А вбрання коштовне
під копита кину..,
І якщо у битві
виживу,
не згину,
Повернусь додому,
пан слізьми заллється,
Ось тоді пошлюблю
дівчину по серцю.
- Молодець, козаче,
ач який ти хвацький,
Вигострена шабля –
щастя то козацьке!
Є холопське щастя –
панські недогризки,
Є холопська доля –
батоги та різки,
А козацьке щастя –
ворогів рубати,
А козацька доля –
в чистім полі спати,
Краще смерть від рани
у широкім полі,
Ніж під канчуками
у брудній стодолі;.
Будеш мій ти джура,
гей, Голоті зброю,
Завтра вранці, хлопці,
станемо до бою!
Ой гриміла довго
та жорстока битва,
Джуру молодого
понад вечір вбито…
І сказав отаман: -
Ти не встиг багато,
Дошки домовини
будуть твої шати,
І не наречена
стріне у світлиці,
А в обійми прийме
мать – сира землиця;
Хоч коня баского
ти не встиг спіймати,
Та здолав у битві
ворогів багато!
Спи спокійно, джуро,
під високим небом,
Ми панам жорстоко
помстимось за тебе!
