Морозцю нема!

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Жалівся зранку сніговик

Рудим котам безперестанно,

В відлигу танучи потроху:

Я в холоди стояти звик

А в теплоті дотла розтану,

Стечу водою на дорогу.

Хто здумав по такій погоді

Мене, нещасного, зліпити?..

Ворона каркнула: – Дарма!

ШиКАРний план! Журитись годі –

Пора морозива купити.

На те один озвався кіт:

План класний, правди діти ніде,

В відлигу друга рятувати.

Та все ж поміркувати слід,

Хто по морозиво те піде

Й де грошей на покупку взяти.

Хай в магазин іде зима, –

Котисько другий нявкнув стиха,

Стріпнувши шубкою рудою,

Бо винувата ж бо сама,

Що без морозу в нас відлига

Й стікає сніговик водою.

Я з’їм морозива кіл два! –

Втішався сніговик підталий,

Враз морквяним сьорбнувши носом.

Звелась з-за хмар зима: – Овва!

Жарт про морозиво невдалий!

Й дихнула люто вниз морозом.