21.07.2011 17:44
-
326 views
    
rating - | no usr.
 © Оля Стасюк

Потяг

Написане у потязі додому

Гуркоче, стукає голосно літу 

І куряві днів, у куряві часу. 

Він вже втомивсь від гарячого світу, 

Але не плаче у ньому образа. 

Залізними вікнами сонце впускає, 

Сміється тихо… І знов – до роботи. 

А небо кличе від краю до краю 

Солодке, чисте й текуче, мов соти. 

А небо кличе й злетіти хоче 

Самотніх хат журавлина зграя. 

І море знов біля ніг хлюпоче, 

А колія… Колія не пускає. 

Білих веселих хмарин вервечки… 

Їх не підвозив він жодного разу. 

В небо, у небо! – кличе сердечко. 

Хто ж людям скаже про плинність часу? 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 22.07.2011 16:52  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую!

 21.07.2011 17:55  Тетяна Чорновіл 

Гарний образ!