30.07.2011 23:16

-

377

2 | 2

 © Оля Стасюк

Веселковий дощ

з рубрики / циклу «Літо»

Гриміли труби грому аж над лісом, 

Сплітались в коси крапельки дощу. 

І раптом світло простелилось низом, 

Гойдаючись на гілочках хвощу. 

Яскраво спалахнуло сонцем небо, 

Ловили слізки хмари грозові. 

І підберезник засинав, під себе 

Підклавши чисті краплі дощові. 

Сміялось сонце. Бурмотіли хмари 

В плаксивому і грозовому сні. 

Та раптом спалахнуло світлим жаром 

Усе навколо, наче навесні. 

Дощ засміявся, будячи діброву,  

Б`ючи, мов в бубон, у зелений лист. 

Розлилось небо світлом веселковим,  

Веселкою калюжі розлились. 

І кольори всі вранішнього світу 

З палітри лила зоряна краса. 

Прокинулося сонне світле літо – 

Йому здалося, що прийшла весна. 

Сміявся дощик. Та й журитись важко, 

Гойдаючись в веселочці хвощу. 

Рожевими пелюстками ромашка 

Ловила краплі стиглого дощу... 

І промені летіли з неба знову, 

Чекаючи нових летких чудес. 

Бо, може, знову дощик веселковий 

Народиться з замріяних небес...