Валянків нема

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

До Борсука в зимовий день Лисиця

Знічев’я в теплу нору заповзла.

Провідати схотіла, рудолиця,

Бо, бачте, більш розваги не знайшла.

Ходімо прогулятися, сусіде,

Звіриними стежками по ліску!

Не знав Борсук, що гості й бубоніти

На дивну пропозицію таку.

Почав спроквола: – Я зібрався спати,

Бо як надвір лиш носа висував,

Спішив у нору зразу ж і запхати,

Такий студений вітер завивав…

Час для гулянки вибраний невдало,

Снігів кругом насипала зима,

Стежки звірині скрізь позамітало,

А в нас же навіть валянків нема.

– Про валянки ми тут не чули досі! –

Ощирилась руда до Борсука,

– Я взуюся, а Миші будуть босі?

Тож повтікає вся Мишва прудка.

Лисиця боса, щоб обід піймати,

Мишей лякати подалась бігцем,

Борсук же знову влігся подрімати,

Поснідавши солодким корінцем.