А так ще хочеться літати

з рубрики / циклу «Переспіви, за мотивами»

із циклу «Грибіана», відгомін на вірш

"Колись в цьому місті почне проростати ліс"

#Олександр_Гриб

Не пестила нас Доля, не жаліла,

Хоча були хороші дні й роки,

Я, як і ви, життю раніш раділа,

Пізнала насолоду залюбки…

Не знаю, що надалі буде в світі,

Але так гірко в мене на душі,

В моїм дворі раніш буяли квіти,

Тепер ростуть гіллясті спориші…

І крізь асфальт пробились дикі клени,

Обплутав хату дикий виноград,

Колись гілки були гнучкі й зелені,

Тепер, як дід, скарлючився наш сад…

І я також - уже на схилі віку,

Волошки відцвіли в моїх очах,

Від сивини, на жаль, немає ліків,

І сновидіння мучать по ночах…

А так ще хочеться, як птах, літати,

Кружляти влітку в танці під дощем,

Тому щоночі бачу рідну хату,

І в серці сильний біль, пекучий щем…

#Ольга_Шнуренко

***

"Колись в цьому місті почне проростати ліс"

автор - Олександр Гриб

На гойдалці долі ми знову то вверх, то вниз,

Оббито пороги останньої в світі сховки,

Колись в цьому місті почне проростати ліс,

Колись в тому лісі хтось вперше завиє вовком!

Всі в черзі за чимось, а вихід завжди один -

В старенькій валізі затерті дитячі фото.

Усе, що ти знаєш, постало колись з води,

Усе, що ти маєш, говорить про тебе - хто ти…

Повільно в колисці розгойдуються роки,

За нашим майбутнім нічому тепер не бути,

Так хочеться впасти на берег Його ріки,

Так хочеться просто побути колись почутим!

#Олександр_Гриб

м. Київ,