Метаморфози відчуттів

Пухнастий сніг торкав її волосся 

і цілував нестримано вуста,  

в душі відразу все переплелося: 

безмежна радість, біль і гіркота… 

Таке сум’яття почуттів відразу,  

тому що віри вже давно нема,  

не зігрівають більше парафрази,  

але дарують радість небеса! 

Забула враз про сором і цнотливість,  

і закружляла в танці залюбки,  

їй вітер дарував свою грайливість - 

у вирій зникли болісні думки… 

Раділа снігу, мов мала дитина,  

бриніли сльози в сонячних очах,  

не налякала снігом хуртовина,  

лягла спочити на її плечах… 

Не йшла додому, подумки летіла,  

у безголоссі чулися пісні,  

і дивовижну невагомість тіла 

відчула наяву, не уві сні… 

Пухнастий сніг запорошив волосся 

Зацілував усміхнені вуста,  

в душі маленьке диво відбулося,  

і зникли смуток, біль і гіркота… 

#Ольга_Шнуренко 

м. Київ,