Метаморфози відчуттів

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

Пухнастий сніг торкав її волосся

і цілував нестримано вуста,

в душі відразу все переплелося:

безмежна радість, біль і гіркота…

Таке сум’яття почуттів відразу,

тому що віри вже давно нема,

не зігрівають більше парафрази,

але дарують радість небеса!

Забула враз про сором і цнотливість,

і закружляла в танці залюбки,

їй вітер дарував свою грайливість -

у вирій зникли болісні думки…

Раділа снігу, мов мала дитина,

бриніли сльози в сонячних очах,

не налякала снігом хуртовина,

лягла спочити на її плечах…

Не йшла додому, подумки летіла,

у безголоссі чулися пісні,

і дивовижну невагомість тіла

відчула наяву, не уві сні…

Пухнастий сніг запорошив волосся

Зацілував усміхнені вуста,

в душі маленьке диво відбулося,

і зникли смуток, біль і гіркота…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,