Рано-вранці визираю у вікно,
перш за все, милуюсь небесами,
кольором червленим сонце розцвіло,
новий день з’явився із-за брами…
Хмари пелехаті зашарілись враз,
розімліли в сонячних обіймах,
і звільнилось раптом серце від образ,
сльози заіскрилися на віях…
Ліс і гори силуетом вдалині -
спогад про улюблені Карпати,
сон солодкий в сіні на старій гарбі,
дим п’янкий із димаря на хаті…
В малахіті ще незайманих полян,
в купелі роси й пахучих квітів
поєднались наші душі, інь і янь,
сонцю усміхалися в зеніті…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
