Нас кинуто
*маленька поема. андеграунд*
Боже, чи нас покинув?
... не
Вітром ти нині дув
Нам у застиглі спини!..
....................................
...Ніби у чомусь винний,
Я, як усі, іду
Слідом, який замітає вітер
Снігом, замішанім на ковіді,
Дезинфекційним снігом з
Темрявою, що на дух
Смердопашіє, ніби
Вивернутий кожух...
...вийняте серце з тіла
Спробуй та знов устав...
...не замінить безділлям
Радості драйву справ.
...чиїм бо було велінням
Світ трансформовано до
Лохокредитних ліній
І лікувальних доз,
Вакансій, до сплати намірів,
Плацкартів, де втрачено сон,
І до секретів снайперів
Сірих "розведення" зон?..
Ні!
. Світ - у брудних піарниках
З блогерами разом,
У танцях мерзенних їх на кістках
(хоча ця картина незмінно така -
Бо Пріська з"єврОплена міцно харизмою сіла
На проліски, що після неї навряд уціліли)
І врешті нам добре видно,
Що сніг цей гнилоковідний,
Як, з рештою, будь-яка влада,
Від зелені до шоколаду...
...цим снігом забита моя душа
І світ покриває суцільний шар
Його, мов радіаційна хмара
Всесвітньоочікуваного кумару.
............................................
...цього не змінити... Не тішить вино...
Чи то закурити?.. Та кинув давно.
Бо ніби здоровий спосіб життя
В моді...
Вівтар прагне крові. Затям.
Потім.
