Прощальний подарунок

І у мене сьогодні дощить у душі,

Ця стихія безжально змиває сліди,

Емоційно, на жаль, ми вже стали чужі,

Не кричатиму більше надривно – не йди…

І звикати не важко до днів самоти -

Так траплялося часто в моєму житті,

Розділилися нарізно наші світи -

Я триматиму спогади у забутті…

Буду вільною пташкою, так як раніш,

Бо ніяких обмежень не треба мені,

На останок тобі подарую цей вірш,

Щоб ти знав, що загасли кохання вогні…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,