06.02.2021 13:18
© Ольга Шнуренко
Кохання калини і вітру
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
Весною вітер цілував калину,
як наречену,
і на руках гойдав, немов дитину
благословенну…
Красуня виглядала неймовірно
у пишнім цвіті -
тремтіли пелюстки манірно,
теплом зігріті…
Зелені шати прикрашали тіло
до днів осінніх,
а потім ніжне листя облетіло -
з’явився іній…
Він малював на ягодах узори
в обіймах нічки -
горіли в небесах яскраві зорі,
а в церкві свічки…
Куди ж подівся вітер невгамовний
у цю годину?
Лишив у серці біль невиліковний
і самотину…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
