08.03.2021 23:45
for all
30 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Тарас не спить

Тарас не спить – він дивиться сердито…

Цей погляд – жар, запалює серця.

Немов питає, як тебе не вбито, 

Чого не йдеш до переможного кінця?


Чого мовчиш, запроданцю-іудо?

Чи черстві груди серце не пече?

З попихача хіба людське колись що буде?

Чи не намуляло чуже ярмо плече?


Намуляло, Тарасе, що ж робити?

Найвища цінність для людини – то життя.

Тобі байдуже – вмер, ми ж мусим жити, 

Й живем, сховавшись в українське вишиття.


Чи ти не бачиш? Всі ми – українці!!!

Не москалі чи ляхи, Боже збав!

Страшимось залишитись наодинці

Із Господом після житейських справ.


Бо що тоді, коли немає раю?

Прожити дарма, праведно, як лох?

В життя вчепившись, рай свій вигризаю

В таких самих падких до перемог.


Прости, Тарасе, принесемо квіти, 

Врочисто прочитаєм «Заповіт».

І за Вкраїну будемо боліти, 

Будуючи для себе власний світ.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.03.2021 11:06  ВІКТОР НАСИПАНИЙ => © 

Так і є. Тарас іде з нами поруч. 

 09.03.2021 20:46  Анатолій Костенюк => © 

Гарно до днів народження та пам`яті. Дякую!